Асиметрія оподаткування страхових компаній

Опубліковано матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції «Формування єдиного наукового простору Європи та завдання економічної науки»
11-12 травня 2011р.
м. Тернопіль

УДК 368.01 Стецюк В.М.
К.е.н., доцент, голова
Правління ПАТ СК «Скайд»

Із введенням в дію з 01 січня 2011 року «Податкового кодексу України» почалися суттєві зміни у фінансовому стані діяльності страхових організацій в нашій країні.
Діюча до 01 січня 2011 року система сплати податків в розмірі 3% від результатів страхових операцій мала свої недоліки, але позитивно вплинула на розвиток страхової системи України, сприяла стабілізації страховиків, спростила механізм перевірок податковими органами страхової діяльності. Незалежно від затрат страхових компаній на ведення справи, кожна з них сплачувала податок на суму валових внесків, одержаних платником або нарахованих на його користь за договорами страхування і перестрахування, зменшену на суму валових внесків, сплачених платником за договорами перестрахування із резидентами.


При такій системі справляння податків оподаткований дохід від страхової діяльності завжди мав позитивне значення, а тому завжди сплачувався податок в бюджет. Та частина страхових платежів, яка надходить у перестрахування і уникає оподаткування у страховика, обкладалася податком в перестраховика.
Таким чином, страховий платіж оподатковувався загалом у страховій системі в розмірі 3% (страховик плюс перестраховик), при цьому не було подвійного оподаткування доходів від страхової діяльності.
«Податковим кодексом України», прийнятим Верховною Радою України 19.11.10 р., стаття 156, підпункт 156.1.1. передбачено структуру доходів страховика. У ньому справедливо визначено зменшення доходу на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), нарахованих страховиком за договорами перестрахування.
Це оптимальний варіант розрахунку доходів страхових організацій.
Зупинимося більш детально на окремих складових доходів і витрат страховика, тому, оскільки тут простежується низка дискусійних положень.
Найбільш непередбачуваним серед них можна вважати включення в дохід суми зменшення розміру страхових резервів у порівнянні зі сформованими резервами на кінець попереднього звітного періоду. В цьому випадку відбувається розрив у часі формування резервів та їх оподаткуванням.
Інакше кажучи, коли результати діяльності компанії є кращими, збір платежів зростає і відповідно збільшився розмір резервів, тоді податок на резерви не сплачується.

Якщо зменшується надходження страхових платежів або страхова компанія припиняє діяльність, то платежі, резерви та доходи зменшуються, тоді виникають підвищені податкові зобов’язання, розмір яких спланувати неможливо, а це, в свою чергу, зменшить реальну можливість сплатити податковий платіж.
Дослідження цієї та інших проблем оподаткування страховиків попереду, а в нашій праці хотілося б зосередити увагу на появі подвійного оподаткування страхової діяльності, виходячи з Перехідних положень «Податкового кодексу України».
Пункт 8 Підрозділу 4 Перехідних положень «Податкового кодексу України» передбачає сплату протягом звітного року, починаючи з 01 квітня 2011 р., податку за ставкою 3% від суми страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, отриманих (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування, співстрахування та перестрахування ризиків на території України або за її межами.
Якщо діючий і новий порядок сплати податку страховиками, який вступає в дію з 01 січня 2012 р., виключає подвійне оподаткування, то в перехідний період авторами Кодексу цю проблему не усунуто.
З 01 квітня 2011 р. всі страховики будуть сплачувати податок в розмірі 3-х відсотків на валовий збір всіх видів страхових, співстрахових та перестрахувальних платежів, причому з оподатковуваної бази не віднімаються страхові платежі, передані в перестрахування. Тобто, перестрахувальні платежі виступають об’єктом оподаткування одночасно в страховиків та перестраховиків, що спричинює їх подвійного оподаткування.
Такий порядок оподаткування може стати приводом до підвищення тарифів страхування на 3%, так, оскільки в актуарних розрахунках це не враховано. Проте, проблема полягає в тому, що таке підвищення потрібне тільки на перехідний період, а затрати на перерахування тарифів актуаріями та проблеми, пов’язані з цим, себе не виправдають.
На нашу думку, виходячи з вищенаведеного, потрібно було в перехідний період зберегти діючу до цього систему оподаткування або ж обкладати 3-х% податком виключно доходи від страхової діяльності. Сплата страховиками 3-х % податку від суми зібраних страхових платежів повністю підходить податковим органам. При цьому перестраховики уникнули б подвійного оподаткування, а тому могли б знизити на 3% перестрахувальні платежі, що задовольнило би і страховиків.
Література.
1. Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 р. №85/96ВР.
2. «Податковий кодекс України» від 02.12.2010 р. №2755-VI

ЗАМОВИТИ ЗВОРОТНІЙ ДЗВІНОК

×

Підпишіться на розсилку

×